Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 лютого 2015 року Справа № 922/1270/14

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Полякова Б.М. - головуючого, Коваленка В.М. (доповідач у справі), Короткевича О.Є.,розглянувши касаційну скаргупублічного акціонерного товариства "Харківський тракторний завод ім. С. Орджонікідзе", Харківна постанову та рішеннявід 02.12.2014 Харківського апеляційного господарського суду від 13.10.2014 господарського суду Харківської області у справі № 922/1270/14 господарського суду Харківської областіза позовом Управління Пенсійного фонду України в Орджонікідзевському районі м. Харкова допублічного акціонерного товариства "Харківський тракторний завод ім. С. Орджонікідзе", м. Харківпростягнення 16 021 грн. 38 коп.

в судовому засіданні взяв участь представник:

ПАТ "Харківський тракторний завод ім.С.Орджонікідзе" -Тюменцев В.Ю., довір.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Харківської області від 13.10.2014 (головуючий суддя - Калініченко Н.В., судді: Добреля Н.С., Макаренко О.В.) у справі № 922/1270/14 позовні вимоги Управління Пенсійного фонду України в Орджонікідзевському районі м. Харкова (далі - Позивач, Фонд) до публічного акціонерного товариства "Харківський тракторний завод ім. С. Орджонікідзе" (далі - Відповідач, Завод) про стягнення 16 021 грн. 38 коп. задоволено повністю: стягнуто з Відповідача на користь Позивача заборгованість по відшкодуванню суми витрат на фінансування різниці між сумою пенсії, призначеної відповідно до Закону України "Про наукову і науково-технічну діяльність" і сумою пенсії, обчисленої відповідно до інших актів, за грудень 2013 року та січень-лютий 2014 року в сумі 16 021 грн. 38 коп.

Не погодившись із вказаним рішенням суду, Відповідач звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просив скасувати рішення господарського суду Харківської області від 13.10.2014 та прийняти нове рішення, яким в позові відмовити повністю.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 02.12.2014 (головуючий суддя - Шепітько І.І., судді: Івакіна В.О., Медуниця О.Є.) апеляційну скаргу Заводу залишено без задоволення, рішення господарського суду Харківської області від 13.10.2014 - без змін.

Не погоджуючись з вказаними судовими рішеннями першої та апеляційної інстанцій, Відповідач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Харківської області від 13.10.2014, постанову Харківського апеляційного господарського суду від 02.12.2014 та прийняти нове рішення, яким в позові відмовити повністю.

Касаційна скарга мотивована порушенням судами попередніх інстанцій норм матеріального права, зокрема, ст.ст. 1, 24 Закону України "Про наукову і науково-технічну діяльність", положень Порядку фінансування різниці між сумою пенсії, призначеної науковим (науково-педагогічним) працівникам державних небюджетних підприємств, установ, організацій та вищих навчальних закладів ІІІ-IV рівнів акредитації згідно із Законом України "Про наукову і науково-технічну діяльність", та сумою пенсії, обчисленої відповідно до інших законодавчих актів, на яку мають право зазначені особи, а також норм процесуального права. Крім того, скаржник посилається на рішення господарського суду Харківської області від 01.07.2004 у справі № 13/158-04, прийняте за результатами розгляду аналогічного спору та яке набрало законної сили.

В судовому засіданні касаційної інстанції представник Заводу уточнив вимоги касаційної скарги, просив Вищий господарський суд України скасувати рішення господарського суду Харківської області від 13.10.2014, постанову Харківського апеляційного господарського суду від 02.12.2014 та передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Заслухавши пояснення представника Відповідача, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи, проаналізувавши застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

З матеріалів справи вбачається, що публічне акціонерне товариство "Харківський тракторний завод ім. С. Орджонікідзе" зареєстроване як платник страхових внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування в управлінні Пенсійного фонду України в Орджонікідзевському районі м. Харкова (реєстраційний номер 0747).

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України "Про пенсійне забезпечення" громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених цим Законом.

За приписом ст. 10 Закону України "Про пенсійне забезпечення" пенсійне забезпечення відповідно до цього Закону здійснюється органами Пенсійного фонду України.

Відповідно до ст.24 Закону України "Про наукову і науково-технічну діяльність" держава встановлює для наукових (науково-педагогічних) працівників, які мають необхідний стаж наукової роботи, пенсії на рівні, що забезпечує престижність наукової праці та стимулює систематичне оновлення наукових кадрів. Перелік посад наукових (науково-педагогічних) працівників підприємств, установ, організацій, вищих навчальних закладів III-IV рівнів акредитації, перебування на яких дає право на призначення пенсії та виплату грошової допомоги у разі виходу на пенсію відповідно до цієї статті, затверджується Кабінетом Міністрів України з урахуванням положень ст.22-1, 22-2 цього Закону.

В ході розгляду справи місцевим судом встановлено, що Відповідачем впродовж 2001-2004 років надавались довідки про науково-технічну діяльність колишнім працівникам Заводу: Васильченко В.В., Скрипник І.А., Орінічев С.І., Іволгін В.Л., Шабадаш Б.І., Торбаков Б.О., Яковлєва Н.М., Дмитренко Н.О., Кравець В.С., Родіонов Ю.М., Ким П.С., Гришин І.Я., Кальченко Б.І., Гніденко А.С., які займалися науково - технічною діяльністю, об'єм якої складав не менше ніж 75-90% загального об'єму робіт, що надавало право на призначення їм пенсії згідно ст. 24 Закону України "Про наукову і науково-технічну діяльність".

Відповідно до ст. 81 Закону України "Про пенсійне забезпечення" призначення пенсій і оформлення документів для їх виплати здійснюється органами Пенсійного фонду України.

На підставі наданих Відповідачем довідок органами пенсійного фонду, які здійснюють нарахування пенсій, виносились розпорядження про призначення наукових пенсій відповідно до ст.24 Закону України "Про наукову і науково-технічну діяльність".

Матеріалами справи підтверджено та встановлено судом, що Фондом на адресу Заводу направлялись повідомлення № 2561/1-03/32 від 12.12.2013, № 86/1-03/32 від 14.01.2014, № 105/1-03/32 від 16.01.2014, № 415/1-03/32 від 11.02.2014 про суми витрат на фінансування різниці між сумою пенсії, призначеної відповідно до Закону України "Про наукову і науково - технічну діяльність", і сумою пенсії, обчисленої відповідно до інших законодавчих актів. Проте, Відповідач, отримавши дані повідомлення, добровільно заборгованість за грудень 2013 року та січень - лютий 2014 року. в сумі 16 021 грн. 38 коп. не відшкодував.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 31.05.2007 у справі № Б-39/10907 порушено провадження по справі про банкрутство ПАТ "Харківський тракторний завод ім. С. Орджонікідзе".

Враховуючи встановлені обставини справи та приписи ст.24 Закону України "Про наукову і науково-технічну діяльність", суд першої інстанції дійшов висновку, що Завод має поточну заборгованість перед Фондом по відшкодуванню суми витрат на фінансування різниці між сумою пенсії, призначеної відповідно до Закону України "Про наукову і науково-технічну діяльність" і сумою пенсії, обчисленої відповідно до інших законодавчих актів за грудень 2013 року та січень - лютий 2014 року.

Посилаючись на положення Порядку фінансування різниці між сумою пенсії, призначеної науковим (науково-педагогічним) працівникам державних не бюджетних підприємств, установ, організацій та вищих навчальних закладів III-IV рівнів акредитації згідно з Законом України "Про наукову і науково-технічну діяльність" та сумою пенсії, обчисленою відповідно до інших законодавчих актів, на яку мають право зазначені особи, затвердженою Постановою Кабінету Міністрів України № 372 від 24.03.2004, суд дійшов висновку про обґрунтованість і доведеність позовних вимог про стягнення заборгованості в розмірі 16 021 грн. 38 коп.

Апеляційним судом вказані висновки були підтримані у повному обсязі.

Однак, колегія суддів Вищого господарського суду України не погоджується із вказаними висновками судів попередніх інстанцій, оскільки вони є передчасними, зробленими без врахування дійсних обставин справи та з порушенням норм діючого законодавства.

Так, в ході вирішення даного спору місцевий та апеляційний господарські суди послались на приписи Закону України "Про пенсійне забезпечення", Закону України "Про наукову і науково-технічну діяльність", положення постанови Правління Пенсійного фонду України № 22-1 від 25.11.2005 "Про затвердження Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", постанови Кабінету міністрів України за № 1571 від 22.11.2011р. "Про затвердження переліку посад наукових (науково-педагогічних) працівників державних підприємств, установ, організацій, перебування на яких дає право на призначення пенсій та виплати грошової допомоги у разі виходу на пенсію відповідно до ст. 24 "Про наукову і науково-технічну діяльність".

Судом першої інстанції було встановлено, що розпорядження управління Пенсійного фонду України, винесені в межах своєї компетенції, про призначення працівникам Заводу наукових пенсій Відповідачем не оскаржувались та є чинними.

При цьому, в порушення приписів ч. 2 ст. 105 ГПК України суд апеляційної інстанції у постанові підтримав зазначені висновки місцевого суду, залишивши без будь-якої правової оцінки викладені в апеляційній скарзі доводи Заводу про те, що відповідно до норм діючого законодавства, відповідач не має права оскаржувати розпорядження Фонду про призначення пенсій.

Колегія суддів звертає увагу, що вдавшись до оцінювання правомірності призначення пенсій, передбачених Законом України "Про наукову і науково-технічну діяльність", посилаючись на вищенаведені норми законодавства, суди не встановили періоду, в який здійснено призначення пенсій за спірними правовідносинами, не дослідили порядку оскарження відповідних розпоряджень Пенсійного фонду України та чітко не зазначили, які саме норми законодавства та в якій редакції повинні застосуватися в даному випадку.

До викладеного слід додати, що відхиляючи доводи Відповідача стосовно того, що Завод не підпадає під перелік осіб, визначених ст. 24 Закону України "Про наукову і науково-технічну діяльність", тому на нього не розповсюджується і дія Порядку фінансування різниці між сумою пенсії, призначеної науковим (науково-педагогічним) працівникам державних не бюджетних підприємств, установ, організацій та вищих навчальних закладів III-IV рівнів акредитації згідно з Законом України "Про наукову і науково-технічну діяльність" та сумою пенсії, обчисленою відповідно до інших законодавчих актів, на яку мають право зазначені особи, затвердженою Постановою Кабінету Міністрів України за № 372 від 24.03.2004, апеляційна інстанція дійшла висновку про те, що вищевказані доводи протирічать законодавству, яке регулює спірні правовідносини.

Однак, зазначений висновок не можна вважати мотивованим та належним чином обґрунтованим. Так, встановивши, що публічне акціонерне товариство "Харківський тракторний завод ім. С. Орджонікідзе" є правонаступником усіх майнових та інших прав і обов'язків Державного підприємства "Харківський тракторний завод ім. С.Орджонікідзе", апеляційний господарський суд не дослідив положення Статуту Публічного акціонерного товариства "Харківський тракторний завод ім. С.Орджонікідзе", які були чинні на момент видачі пенсійних довідок та прийняття розпоряджень про призначення пенсій.

Враховуючи, що з'ясування вказаних обставин, в тому числі щодо правонаступництва Відповідача, на думку касаційного суду, має значення для правильного вирішення спору, господарські суди попередніх інстанцій припустилися неправильного застосування приписів ч. 1 ст. 43 ГПК України щодо всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності та дійшли передчасних висновків про задоволення позовних вимог.

Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази (ч. 2 ст. 1117 ГПК України).

За таких обставин та виходячи з повноважень касаційної інстанції, передбачених нормами п. 3 ст. 11119 ГПК України, оскаржувані рішення та постанова судів першої та апеляційної інстанції підлягають скасуванню, з передачею справи на новий розгляд до місцевого суду.

Суду першої інстанції при новому розгляді справи слід усунути недоліки, викладені в даній постанові, вжити всі передбачені чинним законодавством заходи для всебічного, повного та об'єктивного встановлення обставин справи, дати належну правову оцінку доказам, доводам та запереченням учасників судового процесу і, в залежності від встановленого та відповідно до норм законодавства, прийняти відповідне рішення (ч. 1 ст. 11112 ГПК України).

З урахуванням викладеного та керуючись нормами ст.ст. 47, 43, 106, 1115, 1117, 1119 - 11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Харківський тракторний завод ім. С.Орджонікідзе" задовольнити.

Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 02.12.2014 та рішення господарського суду Харківської області від 13.10.2014 у справі № 922/1270/14 - скасувати.

Справу № 922/1270/14 передати на новий розгляд до господарського суду Харківської області.

Головуючий Б.М. Поляков

Судді В.М. Коваленко

О.Є. Короткевич

Постанова виготовлена та підписана 19.02.2015